Навчальний процес на селецькій землі розпочався ще у XVIII сторіччі, коли у селах працювали козацька школа та школа грамоти. У другій половині ХІХ сторіччя в Великоселецькому відкривається церковно-приходська школа, а з 1879 року - земська школа. Згодом, у 1904 році, земська школа відкривається і в Малоселецькому.

      Розвиток соціально-господарських процесів у селах надав можливість вже у другій половині 30-х років відкрити Великоселецьку семирічну школу та забезпечити стабільну роботу Малоселецької початкової школи, навчання в яких у 1941 році перервала Велика Вітчизняна війна.

      Після звільнення сіл від фашистської окупації робота освітян була поновлена у 1944 році.

Саме у цей час до Великоселецької школи прийшла вчителювати Ганна Дементіївна Бережна. Справжній фахівець своєї справи, вона протягом десятиріч викладала юним учням українську мову й літературу.

У 1966 році вона була призначена директором школи і залишалася на цій посаді до виходу на пенсію у 1976 році.

    Після закінчення Великої Вітчизняної війни вже фронтовики-односельці поповнюють ряди сільських вчителів. У 1946 році після лікування у госпіталі повертається до рідного села Микола Федорович Бережний,- професійний освітянин, він пройшов усю війну, нагороджений орденами і численними медалями. Рік попрацювавши головою ревізійною комісії у колгоспі, відчув, що більше потрібен школі. З 1948 року і до виходу на пенсію у 1970 році він працює вчителем математики Великоселецької школи.

       Скільки їх, вихованців, вдячні йому за його чуйність, терплячість, обізнаність, мудрість! Скільки їх, юних селечан, вдячні і Миколі Свиридовичу Степаненку - 30 років славетного трудового життя, яке присвятив він селецькій школі.

    З роками завдання початкової та середньої системи освіти ставали все складнішими. Для їх успішного виконання потрібні були справжні професіонали, люди, які могли б вдало поєднати організаторські здібності, професійні якості, велику любов до людей та рідної землі. Для селечан такою людиною став Олександр Андрійович Касяненко. Навчаючись у Полтавському педагогічному інституті, Олександр Андрійович Касяненко у 1974 році стає вчителем історії Великоселецької школи. А вже через два роки він займає посаду директора і працює на ній до 2002 року.     

       1981 рік. День відкриття нової школи залишився особливим для всіх селечан. Приміщення новозбудованої двоповерхової школи було розраховано на 192 учнівських місця.

    Разом з досвідченими педагогами, такими як Т.С. Недолужко, М.І. Матяр, О.Є. Довгопол, Т.Х. Степанен­ко  у школі успішно працювали колишні випускники  С.В. Степаненко, К.І. Малушка, Н.В. Ярмош. Вони закінчили педагогічні навчальні закла­ди і повернулися працювати у рідне село. Впроваджуються нові навчальні технології: традиційними стали відкриті уроки, вивча­ється передовий досвід кращих вчителів району, запроваджується взаємовідвіду­вання уроків та виховних заходів, активно ведеться наставництво.

    Більше ніж 120-річна історія освітянсь­кого процесу на селецькій землі, історія яку створювали справжні професіонали й патріоти, безпомилково визначила його успішне сьогодення. Су­часна школа має просторі й добре обладнанні кабіне­ти, комп'ютерний клас, бібліотеку, комбіновану майстерню,обладнано спортивну залу та спортивні майданчики.