Здоровий спосіб життя родини та дитини

Мета: дати поняття про здоров’я серед інших життєвих цінностей людини; розглянути відмінні ознаки соціально-благополучної сім’ї та сім’ї з алкогольною залежністю; формувати відповідальне відношення до свого здоров’я та здоров’я дітей; прищеплювати бажання вести здоровий спосіб життя.

План

1. Питання

Здоров’я – це почуття сповнене любові до самого себе.

2.Тренінгова вправа «Дай визначення здоров’я»

3. Проектування шляхів які ведуть до здоров’та від здоров’я.

4. Тренінгова вправа

«Ознаки сім’ї з алкогольною залежністю»

5. Складання асоціативного куща «Проблеми сім’ї»

6. Порівняння проблем здорової сім’ї та сім’ї з алкогольною залежністю.

7. Виступ дітей з програмою «Здоровий спосіб життя»

Учитель:

Здоров’я – це, в першу чергу, спосіб життя людини. Це той стиль, який людина вибирає для себе, і саме він визначає – досягне людина благополуччя чи ні. Давно доведено, що все, що робить людина, видбивається на стані її здоров’я. До доброго здоров’я людина може йти, будучи зовсім здоровою чи навіть інвалідом. Добре здоров’я містить у собі всі цілі в житті людини, її інтереси і корисні звички.

Це почуття сповнене любові до самого себе.

Завдання 1

Всім батькам пропонується створити групи. (Приготувати 3 конверти з фігурками різних кольорів (мама, тато, три силуети дитини) Усі фігурки перемішуються і кожен учасник гри витягує будь-яку фігурку)

Батькам пропонується об’єднатися в сім’ї за кольором фігурок. Кожній сім’ї необхідно вибрати прізвище.

Тренінгова вправа

Кожна сім’я на роздатковому аркуші має дати визначення «Здоров’я». Здоров’я – це …

1 група                                  2 група                                  3 група

Здоров’я – це стан

гарного почуття:

нема температури,

гарний настрій,

заняття спортом

і т.д.

Приходять до висновку, що здоров’я – це, в першу чергу, гарний настрій, прекрасне фізичне самопочуття, оточення турботою рідних, духовне самовдосконалення.

- Зважаючи на те, що було сказано у вступному слові, спробуйте спроектувати ваш шлях у житті. Людина в життя може йти двома шляхами: один веде її до здоров’я, другий – від здоров’я.

Кожна група ознайомлює із своїми шляхами, відповіді вивішуються для загального огляду.

Висновок: Ми з вами накреслили шлях, але яким із них іти, кожний має вибирати сам. Ми часто чуємо слова: доля людини, але розпоряджатися нею може лише сама людина зробивши вибір на користь здоров’я й відмовившись від речей, що можуть перешкодити в житті.

Для підлітків 8-15 років потрібна правдива інформація, сильна мотиваційна основа, щоб запобігти вживанню алкоголю, наркотиків.

А також приклад – здоровий спосіб життя батьків.

Завдання 3.

Яка сім’я називається сім’єю з алкогольною залежністю?

Кожна група відпрацьовує свій варіант відповіді.

Завдання 4.

Дати характеристику:

а) здорової сім’ї;

б) сім’ї з алкогольною залежністю;

здорова сім’я                                  сім’я з алкогольною залежністю

1) дозвілля                                      1) неорганізоване дозвілля

2) дружба                                        2) скандали

3) взаємопорозуміння           3) конфлікти

4) здоровий спосіб життя               4) стреси

5) матеріальний достаток               5) матеріальні труднощі, кримінал

6) хороші друзі                              6) відсутність хороших друзів

7) зв’язок з родиною                      7) неохайний зовнішній вигляд

8) охайний зовнішній вигляд         8) антисанітарія

9) кар’єра і т.д.                               9) втрата місця роботи і т.д.

- Чи можна сказати, що в здоровій сім’ї немає проблем? Немає конфліктів? Які проблеми можуть виникнути в сім’ї? (Метод мозкової атаки)

Провести порівняння проблем у тій чи іншій сім’ї.

(Складають батьки разом з учителем)

Висновок: Проблеми у здорової сім’ї і в сім’ї з алкогольною залежністю однакові, але шляхи їх вирішення різні. В сім’ї з алкогольною залежністю є лише одна проблема – де взяти пляшку?

Діти часто відчувають себе винними, вважаючи, що вони відповідальні за те, що їхні батьки п’ють; діти часто соромляться того, що їхні батьки п’ють, вони приховують свої почуття й емоції і часто не розповідають про це навіть найближчим друзям; діти часто на собі відчувають злість і розпач батьків алкоголіків; діти алкоголіків починають пропускати заняття й часто самі стають такими, як їх батьки.

-      Виступ дітей з програмою «Здоровий спосіб життя»

Батьки — перші вихователі дитячих душ

Мета. Ознайомити батьків з правилами виховання дітей. Обговорити праці педагогів про виховання і вирішити ряд педагогічних задач, що стосуються даної теми.

Хід зборів

І. Висвітлення теми і питань, які виносяться для обгово­рення з батьками.

У всі часи вихователів можна було умовно поділити на дві великі групи. Одні вважають, що успіх у вихо­ванні залежить від керівництва дитиною, її підкорення волі дорослого. Інші вбачають основу виховання у доброму відно­шенні до дітей. І першим, і другим вдалося успішно впоратись з деякими труднощами виховання, але тільки жорстокість або тільки доброта не змогли допомогти в усіх випадках.

І це відбувається тому, що батьки не враховують основних правил виховання. Які ж вони, ці правила?

Правило перше. Ніколи не беріться за виховання у пога­ному настрої.

Виховання дітей — це одне з самих прекрасних занять людини і його, безперечно, повинні супроводжувати хоро­ший настрій, спокій, схильність до спілкування.

Щоб переконатись в цьому, ви самі повинні дати відповідь на ряд запитань: де вам краще — в компанії друзів, прихиль­них до вас, чи в компанії певних суб'єктів, де кожен зай­мається своєю справою? Чи подобається вам, коли на вас кричать, чи ви надаєте перевагу нормальному тону розмови? Звичайно, будь-яка людина на ці питання дасть однозначну відповідь. Але, на жаль, чомусь не всі батьки пам'ятають ці прості істини в щоденному спілкуванні з дітьми.

Правило друге. Ясно визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть їй це), а також дізнайтесь, що вона сама думає з цього приводу.

Діти народжуються «готовими людьми». І якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, сміливими, веселими, силь­ними, мужніми і т. д. — виховайте їх такими. При цьому деякі батьки чітко не уявляють собі, чого вони хочуть від дітей; во­ни лише знають, що в дітях їх дещо «не влаштовує». Головне — переконати дитину в тому, що ваша виховна мета — це і його мета. Але мета може бути досягнута й іншим шляхом, не так, як ви пропонуєте. Діти живуть своїм життям, а не просто життям батьків.

Правило третє. Надавайте дитині самостійність.

Виховуйте, але не контролюйте кожен крок. Люди не люб­лять, коли хтось нав'язує готові рішення, контролює вчинки. Діти — це ті ж люди, і ніщо людське їм не чуже. Але діти—лю­ди недосвідчені. І хоча вони хочуть, як правило, до всього дійти самі, зробити це вони зможуть лише з допомогою дорослого, але з допомогою тактовною. І це повинна бути лише допомога, а не підміна дій дитини діями дорослого.

Правило четверте. Не підказуйте готового рішення, а по­казуйте можливі шляхи до нього і час від часу розбирайте з дитиною його правильні й хибні кроки на шляху до мети.

При цьому важливе емоційне стимулювання: не тільки позитивний фон, але і негайне реагування на кожне досяг­нення дитини.

Правило п'яте. Не пропустіть того часу, коли досягнуто перший успіх.

Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожен вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а кон­кретно. Не «ти у мене молодець», а обов'язково «ти поступив добре, тому що...», і обов'язково дайте відчути свій настрій — в даному випадку це радість успіху дитини.

Якщо ж дитина робить певний невірний рух, здійснює по­милку, то необхідно...

Правило шосте. Зробити своєчасно йому зауваження.

Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу — дати усвідо­мити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.

Правило сьоме. Оцінювати вчинок, а не особистість!

На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша і важка батьківська помилка. «Ти — поганий» (оцінка особистості) звучить замість більш вдалого у цій ситуації «ти вчинив погано» (оцінка вчинку]. І необхідно конкретно пояснити, в чому, власне, помилка, чому в даному випадку дитина вчинила неправильно. Оскільки критикується по­милка, конкретна помилка, а не особистість, то у дитини відпадає необхідність ставати в позу захисника, а разом з тим і непотрібний страх, побоювання бути покараним. З того суворого, навіть жорстокого, але спокійного аналізу вчинку випливає і віра в справедливість вихователя, в його послідовність і не зникає віра в свої сили.

Правило восьме. Після зауваження обов'язково до­торкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчу­ваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки.

Сутність людини і її вчинки — не одне і те ж. І потрібно вести себе відповідно: нема нічого гіршого, коли батько або мати ображаються на своїх дітей.

Не піддавайтесь хибній думці, згідно з якою діти поділя­ються на талановитих і не талановитих, хороших і поганих. Кожна дитина може досягнути достатньо багато. Але для цього вона повинна бачити кінцеву мету.

Правило дев'яте. Виховання повинно бути поетапним.

Якщо ви приведете високу, стрибучу молоду людину в сектор для стрибків у висоту і вкажете їй на планку з відміткою світового рекорду і скажете — стрибай! — то нічо­го не доб'єтесь. Планку потрібно піднімати поступово. Так само поступово, рухаючись від першої висоти до наступної, штурмує свої планки людського росту дитина. Завдання ви­хователя — своєчасно і точно піднімати планку, керуючись системою перспективної мети дитини.

Правило десяте. Виховання повинно бути жорстким, але добрим.

В цьому і полягає суть своєчасності вихователя. Не потрібно мучитися хибним вибором — який спосіб вихован­ня кращий: жорстокість або доброта, авторитарність або лібералізм — і те, і інше рівно віддалене від суті ефективного сучасного виховання дітей в сім'ї. Все добре в свій час, і потрібно вміти застосувати різні методи у відповідності з конкретною ситуацією. Тоді й виховання буде своєчасним.

Звичайно, можна ще багато називати правил виховання. Але головне—добитися того, щоб і батько, і мати, як вихова­телі своїх дітей, виступали в єдності.

В.О. Сухомлинський у книзі «Сто порад учителеві» писав: «Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом із школою виховують, а звідси і про єдність їх вимог, передусім — до самих себе. До­битися того, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності — це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і ви­могливості. З великим тактом, не доторкаючись до особистого, часто болісного, ми прагнемо запобігти помил­кам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педагогіки, любов матері й батька калічить дітей».

Питання для обговорення

1. Чи погоджуєтесь ви з даною точкою зору?

2. Як ви думаєте, що таке батьківський обов'язок?

3. Оцініть традиційні взаємини у вашій сім'ї, стосунки між дорослими і дітьми.

(Виступи батьків).

IV. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.

V. Підсумок зборів.